wym-1736421951414. Як попередити про булінг? Мультфільм

Щеплення

Для нормальних, розсудливих батьків немає і не мо­же бути жодної дискусії з приводу того, необхідно роби­ти щеплення чи ні.Абсолютно інше питання полягає в тому, що відповід­ні реакції на щеплення цілком залежать від стану орга­нізму дитини. А якщо ви дуже боїтеся, то логіка полягає не в тому, щоб щеплення не робити. Логіка в цілеспря­мованій підготовці організму — нормальному способі життя, природному вигодовуванні, загартовуванні, усу­ненні контактів із джерелами алергії тощо.Щеплення необхідно проводити у призначені педіа­тром терміни, і чим ви точніше це робите, тим вищою є профілактична ефективність. Це обов'язково слід вра­ховувати під час планування, наприклад, літньої відпуст­ки, непогано б і самим поцікавитися, коли і яке щеплен­ня необхідно робити.Кожна країна світу має свій, затверджений відпо­відним державним органом, календар профілактичних щеплень. Календар ураховує вік дитини, інтервал між щепленнями і перелік конкретних хвороб, для попере­дження яких щеплення, власне кажучи, і роблять.

У чому ж полягає суть профілактичних щеплень?

В організм уводиться особливий медичний препа­рат - вакцина. У відповідь на введення вакцини орга­нізм виробляє особливі клітини — специфічні антитіла, які захищають людину від відповідної хвороби.Кожна з вакцин має свої терміни, свою схему і свої шляхи введення (через рот, внутрішньом'язовий, під­шкірно, внутрішньошкірний).На кожну вакцину організм реагує по-різному. У де­яких випадках одного щеплення цілком достатньо для вироблення тривалого імунітету. В інших — необхідні багаторазові введення. Звідси виникли два медичних слова — вакцинація і ревакцинація. Суть вакцинації — досягнути вироблення специфічних антитіл у кількості, що є достатньою для профілактики конкретної хвороби.Але цей стартовий (захисний) рівень антитіл поступово зни­жується, і потрібні повторні введення для підтримки потріб­ної кількості їх (антитіл). Ось ці по­вторні введення вакцини і є ревак­цинацією.Тепер декілька слів про конкретні щеплення від конкретних хвороб.

Найперше щеплення — це ще­плення проти туберкульозу (знаме­нита протитуберкульозна вакцина на­зивається БЦЖ).

Вона, як правило, робиться безпосередньо в полого­вому будинку на 4-7-й день після народження, одно­разово. Надалі, теоретично, ревакцинація здійснюється у 7,12 і 16-17 років. Чому теоретично? Питання проте, робити або не робити ревакцинацію проти туберкульо­зу, багато в чому залежить від реакції Манту. Цю реак­цію роблять дітям щорічно, але більшість батьків не ро­зуміють, що це і для чого призначено.Справа в тому, що практично кожна людина рано чи пізно інфікується бактерією туберкульозу, тобто мікроб потрапляє в людський організм. Але сам факт інфіку­вання зовсім не свідчить про те, що людина захворі­ла на туберкульоз. Припустімо, мікроб потрапив в орга­нізм, а він, завдяки тому самому щепленню, має за­хисну кількість антитіл — ось хвороба і не розвивається, хоча туберкульозна бактерія присутня. Реакція Манту — це не щеплення, це проба на інфікування туберкульо­зом. Вираз «не щеплення, а проба» є дуже принципо­вим. Після проб не буває загальних реакцій — не під­вищується температура, не змінюється самопочуття. Місцева реакція, тобто безпосередньо в тому місці, ку­дивкололи, цілком може виникнути, власне для цьогопроба і робиться.Якщо в організмі туберкульозних бактерій немає- проба негативна, а після інфікування вона стає позитивною.Як усе це здійснюється на прак­тиці? Дитині щорічно роблять ре­акцію Манту, вона, зрозуміло, негативна, але може статися так, що з негативної проба ста­не позитивною. Медики на­зивають це віражем тубер­кулінової проби, і цей самий віраж рано чи пізно трапля­ється практично у всіх людей, але водного в 3 роки, а в ін­шого — у 12 або 19. Ось тут і виникає вельми відповідаль­на ситуація. Необхідно отрима­ти відповідь на дуже принципо­ве питання: людина інфікувала­ся, але не захворіла завдяки тому, що має імунітет, або зараження при­звело до виникнення захворювання — захисних ан­титіл бракувало.Відповідають на це питання лікарі, фахівці з туберку­льозу (фтизіатри). Для цього дитина проходить огляд, бе­руться певні аналізи, за потреби робиться рентгеногра­фія органів грудної клітки. Залежно від результатів лікар робить відповідний висновок. Виявлено туберкульоз — лікуємо туберкульоз, сумнівні результати — курс профі­лактичного лікування особливими протитуберкульоз­ними антибіотиками, усе гаразд — то все гаразд, але ревакцинації тепер уже робити не варто — протитубер­кульозний імунітет підтримуватиметься вже не вакци­ною, а мікробом, який безпосередньо потрапив в орга­нізм. А завдання медиків — не упускати таку дитину з по­ля зору, поставити на облік і регулярно оглядати, щоб вчасно виявити ситуацію, коли організм не зможе впо­ратися і таки доведеться лікувати.

На будь-яке щеплення (будь-яке!) може виникну­ти реакція організму — підвищення температури тіла, відмова від їжі, млявість. Це нор­мально: організм виробляє імуні­тет (захист) до конкретної хворо­би.

Одні вакцини переносяться ду­же легко і майже ніколи не дають серйозних реакцій. Уведення інших препаратів, на­впаки, часто супроводжуєть­ся вираженим підвищенням температури і істотним пору­шенням загального стану ди­тини. Для батьків дуже важливо усві­домлювати принципову різницю між реакцією на щеплення і усклад­ненням після щеплення. Реакції на вакцинацію, в тому чи іншому ступені про­яву, просто мусять бути, і це, як ми вже зазначили, абсо­лютно нормально.

Що ж таке ускладнення? Ось це якраз те, чого бути не повинно, що украй рідкісне. Не повинно бути ані судом, ані втрати свідомості, ані температури вище ніж 40 °С. Не повинна дитина покриватися від ніг до голови виси­пом, а в тому місці, куди вкололи, не повинно бути жод­них нагноєнь.

Ускладнення після щеплень — це завжди серйозно. Кожен такий випадок детально аналізується, ціла лікар­ська комісія вирішує — чому так вийшло і що ж робити далі? Робити щеплення чи ні, якщо робити, то яким пре­паратом і від яких хвороб.

Щеплення

Коли можна і коли не можна робити щеплення?

Перш за все пам'ятати, що будь-яке щеплення ро­биться дитині, в якої у цей момент немає жодної гострої інфекційної хвороби — ані нежиті, ані проносу, ані ви­сипу, ані підвищення температури тіла. Чому важли­вою є саме відсутність інфекційної хвороби? Тому що будь-яка вакцина — це навантаження на імунітет. Для того щоб відреагувати на щеплення правильно і виро­бити достатню кількість антитіл, організм повинен бу­ти більш-менш вільним від інших справ, у свою чергу, пов'язаних із виробленням імунітету. Звідси два висно­вки: якщо у дитини нога в гіпсі, то це не є протипоказан­ням до щеплення. Якщо будь-яка, нехай навіть інфек­ційна хвороба, перебігає з нормальною температурою і з непорушеним загальним станом організму —зрозу­міло, що така хвороба не приховує в собі істотного на­вантаження на імунітет і не є протипоказанням до вак­цинації.

Із наведеного правила євинятки. Деякі інфекцій­ні хвороби специфічно вражають саме ті клітини люд­ського організму, які відповідають за вироблення іму­нітету. Це, наприклад, вітряна віспа та інфекційний мононуклеоз. Якщо у дитини вітряна віспа, то нормаль­на температура і задовільний загальний стан все одно не є приводом для того, щоб робити щеплення. Але ви­няток лише підтверджує правило — помірне шмигання носом при загальному бадьорому стані цілком дозволяє робити щеплення.

Деякі перенесені дитиною інфекційні хвороби ви­кликають тривале ослаблення захисних сил організ­му, і це, у свою чергу, є протипоказанням до проведен­ня щеплень на певний термін (близько 6 місяців після одужання). До таких хвороб належать менінгіт, вірус­ний гепатит, уже згаданий нами інфекційний монону­клеоз.

У той же час робити або не робити щеплення — пи­тання, що стосується тільки компетенції лікаря. Для кож­ної хвороби—алергічної, природженої, неврологічної та ін. — розроблені відповідні правила: як, коли і чим роби­ти щеплення.

Як підготуватися до щеплення?

Спеціально нічого робити не варто. Ну хіба що всіля­ко уникати експериментів щодо їжі — жодних нових про­дуктів не давати. Дітям, схильним до алергічних реак­цій, у деяких випадках за два-три дні до вакцинації лі­карі призначають протиалергійні препарати і глюконат кальцію. Підкреслюю: це призначають саме лікарі. По­радитися з педіатром можна і потрібно, але виявляти ін­дивідуальну ініціативу не слід.

Оскільки місце уколу один-два дні небажано мочити, добре було б перед відвідуванням поліклініки (напере­додні увечері) здійснити повноцінну гігієнічну ванну.

Дії після щеплення

1. Намагатися трохи недогодовувати (за наявнос­ті апетиту) або годувати тільки по апетиту (якщо апетит знижений або відсутній). Більше пити, наприклад, міне­ральну воду, компот із сухофруктів, зелений, фруктовий, ягідний чай.

2. Чисте прохолодне вологе повітря.

3. Температура тіла нижче ніж 37,5 °С цілком дозво­ляє гуляти на свіжому повітрі.

4. Максимально обмежити спілкування з людьми — дитина виробляє імунітет, її організм зайнятий. Інші мі­кроби нам зараз небажані. А джерело цих інших мікро­бів — інші люди.

5. При підвищенні температури тіла та істотному по­рушенні загального стану — огляд лікаря, але парацетамол у будь-якому вигляді (свічки, пігулки, сироп) цілком можна дати. Не зашкодять аскорбінова кислота і глюко­нат кальцію. Чим вищою є температура тіла, тим акту­альніші правила, викладені в пунктах 1 і 2.

Якщо дитина після щеплення захворіла

У п'ятницю Петрикові зробили щеплення, у понеділок він почав кашляти, а в середу лікар поставив діагноз «запалення легенів». Одвічні запитання: чому це відбуло­ся і, зрозуміло, хто винен?

З точки зору батьків, винне у всьому щеплення — цей факт очевидний і лежить на поверхні — заглиблювати­ся не дуже хочеться. Насправді вірогідних причин три:

1. Неправильні дії безпосередньо після щеплення.

2. Додаткове інфікування, найчастіше гостра респі­раторна вірусна інфекція на тлі «зайнятого» імунітету.

3. Зниження імунітету взагалі «завдяки» відповідному вихованню.

Так хто винен і що робити, щоб цього не відбулося? Питання риторичне, адже очевидно, що здатність дити­ни нормально реагувати на щеплення багато в чому залежить від системи догляду та виховання. А це вже повністю в компетенції батьків.

Особиста гігієна – запорука здоров’я

Загалом, гігієна відноситься до ряду практик, які зберігають і захищають здоров’я від хвороб. А особиста гігієна, навпаки, стосується підтримання чистоти тіла.

Навчання дітей правилам особистої гігієни є одним з першочергових завдань усіх батьків. Ці навички має набути кожна дитина шляхом систематичного виховання з боку батьків.

Одним з найважливіших аспектів особистої гігієни є догляд за своїм тілом. Гігієна тіла означає підтримувати кожну частину свого тіла в чистоті, щоб залишатися здоровим.

Привчайте дітей мити руки водою з милом перш ніж торкатися їжі; щоразу мити руки після відвідування туалету, поїздки в громадському транспорті, контакту з тваринами. Рушник має бути індивідуальним для кожної дитини.

Використання дезінфікуючого засобу для рук – ще одна корисна звичка, якій ви повинні навчити своїх дітей. У випадках, коли вода занадто холодна для використання, за відсутності доступу до мила чи води, дезінфікуючий засіб для рук може бути дуже зручним, особливо взимку.

Окрема розмова про гігієну шкіри обличчя. Жирну шкіру не слід мити гарячою водою. Це ж стосується і жирного волосся. Гаряча вода, як правило, має властивість стимулювати вироблення шкірного сала. Тим, у кого суха шкіра слід оберігати її від впливу та холоду, і спеки. Важливо зволожувати суху шкіру, тому що в’яне вона швидше.

Гігієна ротової порожнини – це ще одна життєво важлива гігієнічна дія. Якщо не доглядати належним чином, може спричинити неприємний запах з рота, карієс та інші захворювання ротової порожнини. Дитину необхідно привчити чистити зуби вранці і ввечері, навчіть її також користуватися зубною ниткою. Важливо полоскати рот, тому нагадуйте своїм дітям робити це після їжі.

Гігієна волосся має таке ж велике значення. Неохайне волосся та неправильний догляд за ним можуть призвести до таких проблем, як воші, лупа та інші інфекції шкіри голови. Привчайте дітей мити голову принаймні двічі на тиждень, не ділитися з іншими особистими предметами, такими як гребінці, подушки та головні убори.

Не менш важливо стежити за чистотою нігтів на руках і ногах. Підстригати нігті рекомендується не менше, ніж один раз на 2 тижні. Зверніть увагу дитини на те, що не можна гризти нігті, оскільки під нігтями може накопичуватися багато мікробів і бруду.

Дуже важливо прищепити дитині навичку мити ноги кожного разу, коли діти повертаються зі школи або після гри. Ноги обов’язково потрібно утримувати в чистоті, теплі і сухості – це захистить від простудних і грибкових захворювань. Наголосіть, що необхідно підтримувати чистоту взуття, не можна надягати або міряти чуже взуття.

Дотримуючись правил особистої гігієни, людина захищає себе від негативного впливу зовнішніх подразників.

...

Діти й Телевізор

Як поліпшити фізичний розвиток дитини вдома

Хто розфарбував веселку? Як ефективно використовувати розвивальний потенціал природного довкілля

Новий рік і карантин: як влаштувати дітям безпечне свято